Хто відповість за незаконний контент?

На початку травня 2010 р. ФАС Московського округу прийняв два найважливіших рішення, які можуть стати поштовхом для масових судових розглядів між правовласниками й власниками сайтів, на яких дозволене вільне розміщення різного контенту (аудіо- і відеодобутків, книг й інших об'єктів авторських прав). Цікаво, що в даних позовах, що є на перший погляд досить схожими, перемогу святкували по різну сторону барикад. Причому якщо результат розгляду між компанією «Мастерхост» і ТОВ «Контент і право» був фактично заздалегідь вирішений, оскільки суперечка ведеться вже кілька років, у тому числі й Вищому Арбітражному Суді РФ, то в іншому процесі пророчити рішення суду бути не так просто. Проте, висновки судів не так і суперечливі, як може здатися на перший погляд.
Отже, справа перше. ТОВ «Контент і право» спробувало стягнути з компанії «Мастерхост» компенсацію за порушення виключних прав на певні пісні, розміщені на Інтернет-сайті zaycev.net, стосовно якого Мастерхост був хостинг провайдером (тобто, виділяв на своєму сервері місце для розміщення даного сайту).
Суть другої справи укладалася в тім, що ТОВ «Перше Музичне видавництво» звернулося з позовом в Арбітражний суд м. Москви до ТОВ «Рамблер Інтернет Холдинг» про стягнення компенсації за порушення виключних прав, що належать Видавництву на відеокліп «Капітал» групи «Ляпіс Трубецькой». На його думку, порушення виключних прав виразилося в незаконному здійсненні дій по доведенню до загальної відомості даного аудіовізуального добутку шляхом розміщення його на приналежному Рамблеру сайті www.rambler.ru.
Рамблер, природно, свою провину не визнав, зробивши акцент на те, що фактичне розміщення провадилося не їм, а стороннім користувачем, зареєстрованим у системі. Відповідно, сам він лише надавав технічну можливість для розміщення інформації, а це не може свідчити про порушення з його боку виключних прав відповідача. До речі, саме завдяки подібним до доводів успіху в протистоянні із правовласниками домоглася компанія «Мастерхост». Тоді Вищий Арбітражний Суд, відправляючи справу на новий розгляд, указав на те, що провайдер не несе відповідальності за передану інформацію, якщо не він ініціює її передачу, вибирає одержувача інформації або впливає на цілісність переданої інформації.
У результаті в розглянутому нами справі суд першої інстанції визнав Рамблер невинним у порушенні виняткових авторських прав. Однак устояти це рішення в судах наступних інстанцій не змогло. Дійсно, аргументи в Мастерхоста й Рамблера були схожі, але розходження все-таки були присутні.
По-перше, Мастерхост не був власником й (або) адміністратором домену zaycev.net, а лише надавав фізичний простір на жорстких дисках своїх серверів, на яких були розміщені спірні добутки, у той час як сайт rambler.ru належить Рамблеру. Виходить, у нього їсти право видаляти зміст і блокувати доступ певним користувачам, у той час як хостинг-провайдер взагалі не має ніяких прав доступу до сайту клієнта. До того ж, ліцензійна угода з користувачами, розміщене на Рамблере, свідчило про те, що саме він забезпечує користувачеві доступ до різноманітних матеріалів, що перебуває на його сайтах. У результаті суд визнав доведеним правопорушення у вигляді доведення до загальної відомості незаконно розміщеного контенту.
По-друге, Мастерхост, на відміну від Рамблера, зміг знайти особу, що було фактично відповідально за розміщення спірної інформації, а саме - власника сайту zaycev.net. Відповідно, при такій ситуації претензії до провайдера були неправомірними. Рамблер же обмежився заявою про те, що він є неналежним відповідачем по даній справі, не удосужившись пошукати конкретного користувача. Правда, такі пошуки навряд чи б увінчалися успіхом: указати при реєстрації на подібних сайтах можна абсолютно будь-які дані, ніхто їх не перевіряє й, більше того, навряд чи доведе що чиїсь дані були внесені саме цією особою.
Найбільш важливим висновком судів тут є затвердження про те, що саме власник домена повинен довести свою невинність і розміщення спірної інформації конкретною особою. Справа Мастерхоста також розширює даний висновок: якщо правовласнику була надана інформація про дійсного порушника виключних прав, то з позовом необхідно звертатися саме до нього.
Цікаво також звернути увагу на наступний факт. На думку суду, по своїй правовій природі розміщення інформації на будь-якому Інтернет-сайті є способом поширення відповідних відомостей. Тобто, будь-яка інформація, розміщена на сайті www.rambler.ru, може бути доступна необмеженому колу користувачів. Отже, саме по собі повідомлення якої-небудь інформації, у тому числі шляхом розміщення текстових файлів на сайтах мережі Інтернет, являє собою доведення цієї інформації до відомості невизначеного кола осіб.
Загальний висновок для медійних порталів виглядає досить сумно. Дійсно, ст. 1250 ГК РФ говорить: відсутність провини порушника не звільняє його від обов'язку припинити порушення інтелектуальних прав, а також не виключає застосування відносно порушника мер, спрямованих на захист таких прав. Таким чином, якщо подібна практика ввійде в тенденцію, власникам великих Інтернет-площадок прийде серйозно посилювати правила реєстрації користувачів і розміщення на них інформації. У той же час, нас можуть чекати ще вкрай цікаві повороти в розгляді споровши по подібним до позовів.
До речі, подібна ж доля може чекати й безкоштовні хостинги, що дозволяють створювати свій власний сайт будь-якій особі в лічені хвилини. Довести їм свою невинність буде вкрай важко, оскільки, на відміну від Мастерхоста, розміщення безкоштовних сайтів провадиться на субдоменах хостеров, у відношенні яких хостеры будуть відповідати за незаконний контент аж до того, поки не знайдуть реального власника безкоштовного сайту, а зробити це практично неможливо.